АВАРІЯ НА ЧАЕС

26 квітня 1986 рік .... при проведенні проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки приблизно о 1:23 відбувся вибух, який повністю зруйнував реактор Чорнобильської атомної електростанції. Будівля енергоблоку, покрівля машинного залу частково обвалилися. У різних приміщеннях і на даху виникло понад 30 осередків пожеж. Основні осередки пожежі на даху машинного залу до 2:10 і на даху реакторного відділення до 2:30 були пригнічені. До 5:00 26 квітня пожежа була ліквідована.

Після розтравлення палива зруйнованого реактора приблизно о 20:00 26 квітня у різних частинах центрального залу 4 блоку виникла пожежа великої інтенсивності. До гасіння пожежі внаслідок важкої радіаційної обстановки і значної потужності горіння штатними засобами не приступали. Для ліквідації загоряння та забезпечення підкритичності дезорганізованого палива використовувалася вертолітна техніка.

У перші години розвитку аварії був зупинений сусідній 3-й енергоблок, відбулись відключення устаткування 4-го енергоблоку і розвідка стану аварійного реактора.

У результаті аварії стався викид в навколишнє середовище до 14×10¹⁸ Бк, що становить приблизно 380 мільйонів кюрі радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90.

Безпосередньо під час вибуху на четвертому енергоблоці загинув старший оператор Валерій Ходемчук. Володимир Шашенюк, його товариш, помер вранці від отриманих травм. 27 квітня 104 постраждалих були евакуйовані до Московської лікарні № 6. Згодом, у 134 співробітників ЧАЕС, членів пожежних та рятувальних команд розвинулася променева хвороба, 28 з них померли протягом наступних кількох місяців.

Для ліквідації наслідків аварії розпорядженням Ради Міністрів СРСР була створена урядова комісія, головою якої був призначений заступник голови Ради міністрів СРСР Борис Щербін.

Основна частина робіт була виконана в 1986–1987, в них брали участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість лівідаторів (включаючи подальші роки) становить близько 600 000.

У перші дні основні зусилля були спрямовані на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора і запобігання набагато серйозніших наслідків.

Потім почалися роботи по очищенню території і похованню зруйнованого реактора. Уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. Довкола 4-го блоку почалось спорудження бетонного «саркофага» (так званий об'єкт «Укриття»). У процесі будівництва «саркофагу» було укладено понад 400 тисяч м³ бетону та змонтовано 7 000 тонн металоконструкцій. 30 листопада 1986 року по завершенню його спорудження Актом Державної приймальної комісії законсервований четвертий енергоблок був прийнятий на технічне обслуговування.

Чорнобиль- доленько моя
Де доживати буду я?
Куди вертатимуть онуки?
Де я прийму останні муки?
Розкидав нас по всьому світу
І де шукатимуть нас діти?
І де знайти нам ту причину,
Щоб повернуть на батьківщину?
Хоча, то, маєм добре знати
Не можна нам туди вертати.
Вкраїно мила заступись
За нас святому помолись!
Люби дітей своїх, земля!
Чорнобиль-доленько моя…
Де доживати буду я… 

ДЕНЬ КОСМОНАВТИКИ

10 МАЛОВІДОМИХ  ФАКТІВ  ПРО  ПОЛІТ  ЮРІЯ  ГАГАРІНА  В  КОСМОС

12 квітня 1961 року Юрій Гагарін став першою людиною, яка здійснила політ в космічному літаку.

1.  ДО КОСМІЧНОГО КОРАБЛЯ ЮРІЯ ГАГАРІНА ПРОВОДЖАВ НЕ ОДИН, А ДВА ДУБЛЕРИ.

Окрім усім відомого Германа Титова, дублером був ще й Григорій Нелюбов. Навідміну від Гагаріна та Титова, він не одягався в скафандр, але був готовим здійснити політ в разі особливих ситуацій. Життя Григорія Нелюбова склалася трагічно? через деякий час після польоту Гагаріна він був виключений з підрозділу космонавтів за порушення дисципліни, а через кілька років загинув в результаті трагічного випадку.

2. ЗА ДВА ДНІ ДО ПОЛЬОТУ ЮРІЙ ГАГАРІН  ГАПИСАВ  ПРОЩАЛЬНИЙ  ЛИСТ  ДРУЖИНІ.

  Цього листа Юрій Гагарін написав провсяк випадок, якщо трапиться катастрофа. В 1961 році цей лист не пригодився. Дружині Гагаріна Валентині Іванінівній цей лист передадуть після авіакатастрофи 27 березня 1968 року, в якій загинув перший космонавт Землі.

3. ПОЛІТ "ВОСТОКА-1"  ПРОХОДИВ В ПОВНІСТЮ АВТОМАТИЧНОМУ РЕЖИМІ.

Це було пов'язано з тим, що ніхто не міг дати гарантії збереження космонавтом працездатності в умовах невагомості. На самий крайній випадок Юрію Гагаріну був переданий особливий код, який дозволяв активувати ручне управління кораблем.

4. БУЛО ЗАПИСАНО ТРИ ПЕРЕДСТАРТОВИХ ЗВЕРНЕННЯ "ПЕРШОГО КОСМОНАВТА ДО ЛЮДЕЙ"

Перше звернення було записане самим Юрієм Гагаріним, а ще два - його дублерами Германом Титовим і Григоргієм Нелюбовим. Точнісінько так само було приготовано три тексти повідомлення ТАСС про перший політ людини в космос: на випадок успішного польоту, на випадок пошуків космонавта, а також на випадок катастрофи.

5. ПЕРЕД ПОЛЬОТОМ "ВОСТОКА-1" ТРАПИЛАСЯ НЕПЕРЕДБАЧУВАНА СИТУАЦІЯ

При провірці герметичності датчик на люкові не видав потрібний сигнал. Оскільки до старту залишалося зовсім мало часу, така поломка могла призвести до переносу запуску. Тоді передовий конструктор "Востока-1" Олег Івановський з робітниками продемонстрували фантастичні навички: в лічені хвилини відкрутили 30 гайок, провірили і поправили датчик, знов закривши люк так як потрібно. На цей раз провірка герметичності пройшла успішно, а старт був проведений в запланований час.

6. ПІД ЧАС ЗАКЛЮЧНОЇ СТАДІЇ ПОЛЬОТУ ЮРІЙ ГАГАРІН КИНУВ ФРАЗУ, ПРО ЯКУ ДОВГИЙ ЧАС НАДАВАЛИ ПЕРЕВАГУ НІЧОГО НЕ ПИСАТИ: "Я ГОРЮ, ПРОЩАЙТЕ, ТОВАРИШІ!"

Справа в тому, що до Гагаріна ніхто не мав чіткого уявлення про те, як виглядатиме проходження космічним кораблем верхніх шарів атмосфери при спуску. Тому Гагарін, як і будь-який пілот, побачивши в ілюмінаторі палахкотіння вогню, припустив, що космічний корабель охоплений пожежею і через кілька секунд він загине. Насправді тертя вогнетривкої обшивки космічного корабля в атмосферу - звичайний робочиу момент, який відбувається при кожному польоті. Тепер космонавти готові до цього яскравого і запаморочливого моменту, який побачив Гагарін.

7. ВІДОМІ КАДРИ ЗЙОМКИ ПЕРЕГОВОРІВ ЮРІЯ ГАГАРІНА В КАБІНІ КОРАБЛЯ І ГОЛОВНОГО КОНСТРУКТОРА СЕРГІЯ КОРОЛЬОВА НА КОМАНДНОМУ ПУНКТІ 

Це імітація, зроблена в більш пізній період. Та навряд чи корити в цьому учасників історичної події навряд чи варто - в момент реального старту їм було зовсім не до цього. Пізніше, ту хроніку, якої бракувало, вирішили відтворити, попрохавши Гагаріна і Корольова повторити ті ж самі слова, що були сказані ними 12 квітня 1961 року.

8. НА КОСМІЧНИХ КОРАБЛЯХ "ВОСХОД-1" НЕ БУЛА ПЕРЕДБАЧЕНА ПОСАДКА КОСМОНАВТІВ ВСЕРЕДИНІ СПУСКНОГО АПАРАТА.

На висоті 1500 метрів пілот катапультувався. Пов'язано це було з тим, що на "Востоках" не було двигунів м'якої посадки, які забезпечували безпечність приземлення. Крім того, спеціалісти побоювалися "заварювання" люка під дією високої температури в товстих шарах атмосфери. Аднак через посадку ззовні корабля Міжнародна аеронавтична федерація відмовилася реєструвати рекордний політ Гагаріна. І тоді радянські представники злукавили, повідомивши, що перший космонавт приземлився в кабіні. Фактично умови посадки Радянський Союз офіційно визнав тільки в 1964 році.

9. ОДНА ІЗ САМИХ ОБГОВОРЮВАНИХ ТЕМ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЛЬОТОМ ГАГАРІНА, - ЦЕ НАПИС СССР НА ШЛЕМІ КОСМОНАВТА

Виникла вона у зв'язку з тим, що в останні роки на гагарінських зображеннях напис кудись дуже часто зникає. У зв'язку з цим - і виникло запитання, а як вона взагалі з'явилася на шлемі першого космонавта? Як не дивно, але в цьому запитанні немає кінцевої ясності. Герой Радянського Союзу, пілот-випробувальник Марк Галлай, займавшийся тренуваннями перших космонавтів і який був присутній при старті Гагаріна, в книзі "З людиною на борту" розповів, що напис нашлемі з'явився в останній момент. Начебто за 20 хвилин до виїзду Гагаріна га старт пригадали про відбувшийся перед тим шпигунський політ американця Пауерса і вирішли нанести на шлем букви "СССР", щоби космонавта не переплутали з диверсантом. Букви малювали нашвидкоруч, не знімаючи шлем з голови Гагаріна. В цей же ж час ветерани заводу "Зірка", який створював і випускав скафандри для космонавтів, стверджують, що напис був нанесений ще під час підготовки скафандра до польоту, завчасно, і навіть називають прізвище працівника, який виконав цю частину роботи - Давидянц.

10. ОДНІЄЮ ІЗ САМИХ ЗАКАРБОВАНИХ В ПАМ'ЯТІ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ПЕРШИЙ ПОЛІТ ЛЮДИНИ В КОСМОС СТАЛИ ... ШНУРІВКИ.

Під час проходження Юрієм Гагаріним по килимовій дорожці перед доповіддю Микиті Хрущову про успішний проведений політ в кадр попали шнурівки, що розв'язалися на черевиках першого космонавта. Ця деталь лише додала народної любові Гагаріну. Між іншим Сергій Хрущов, син Микити Хрущова, який був присутній на цій церемонії, запевняє, що шнурівки у Гагаріна в була в повному порядку. Підвела героя космосу підтяжка для носків. Раніше носки робили без резинок, і іна литках носили підтяжки, щоб носки не сповзали вниз. У Гагаріна на одній нозі відщепилася ця резинка, і залізна пряжка вдаряла його по нозі.

ЧОМУ ТАРТАЛЬЯ???

Нікколо Тарталья. Справжнє прізвище вченого - Фонтана. Народився у бідній родині. Коли місто окупували французи, батько Нікколо загинув. Солдати грабували, палили, вбивали. Маленького Нікколо тяжко поранили і викинули у вікно, при цьому пошкодили йому щелепу, у нього був розсічений язик. Матері пощастило врятувати життя сина, але вільно говорити Нікколо вже ніколи не міг, мова його була вкрай незрозумілою, від чого він і дістав прізвисько Тарталья, тобто заїка.

Тарталья через бідність залишив школу, вивчивши абетку тільки до букви К. Потім самостійно опанував грамоту, оволодів латиною і грецькою мовою, математикою. Не маючи паперу для вправ, він свої записи обчислення робив на надгробках одного із затишних кладовищ.

1 квітня і математика

Перше квітня – день Сміху. Історія першого квітня Всі ми вже звикли до того, що 1 квітня треба обов’язково пожартувати над друзями, рідними. Зрозуміло, що жарт має бути доречним та без негативних наслідків (на зразок синців у жартівника чи сердечного приступу в людини, яку розвели в цей день). Але ж звідки прийшло до нас це свято та як його відзначають у світі? Історія Дня сміху починається ще в античний час. На думку деяких дослідників прототипом цього свята у еллінів був фестиваль Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри – Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели – адже її крики були лише обманною луною. Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем. Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відзначали свято на честь божества сміху (Кізиз). Свято це поєднувалося з різними жартівливими обманюваннями. Римський письменник Апулей, автор “Метаморфоз”, писав з цього приводу: «Забави ці, які ми кожного року влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом”. Ісландські саги також розповідають, що звичай обманювати 1 квітня існує з дуже давніх часів та введений самими асами (богами). Цей звичай поширений у Данії, Швеції, Норвегії та в багатьох інших країнах. У давніх індійців в квітні, першому місяці їхнього року, відзначався день народження богині Сіти. На цьому святі влаштовувалися і сценічні вистави, у яких індійці жартома обманювали одне одного, намагаючись таким чином привернути до себе богиню. Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям. Щоправда, стверджують, що у Франції він існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на 1 січня. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят – 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок. У Англії та британських колоніях Григоріанський календар увели 1572 року, а в Шотландії – 1600. Результат виявився той же, що й у Франції. Тільки тут свято назвали All Fools Day, тобто Днем усіх дурнів. Незабаром колоністи експортували цю традицію до Північної Америки та Австралії. Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу привязаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється позаду з написом «Чекаю стусана». Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчірям (смачненький напевне!!!). День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають «святом серця, а не держави». До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоровя в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: «30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період – перші півроку після нападу. – і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя». У німців здавна існує звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, за тим, чого не можна принести. Цей жарт називається in den Aprill schicken – «посилати кого-небудь у квітень» (обманювати), а той, кого обманюють, одержав назву Aprilnarr (переклад той же, що й з англійської). Існує думка, що цей жарт у англійців та німців з’явився як наслідування одному з епізодів Святого Письма, сценічне зображення якого існувало у середньовіччі. Зокрема, навесні, напередодні Великодня, зображували, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пилата, а від Пилата – до Ірода. Це дало підставу для виникнення німецької приповідки: Jemanden vom Pilatus zum Herodes schicken — тобто «посилати кого-небудь даремно». У чехів і словаків теж існує вираз: Poslati koho z Aprilem. Цей же звичай відомий також у Польщі та Литві під назвою Primaprilis . Є підстави вважати, що прийшов цей звичай до Європи від римлян разом з самою назвою місяця – «апріль» і що він був частиною якогось таємничого язичницького звичаю під час святкування. Перше квітня в Україні. Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днемабо Марією-брехухою – одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня.