Блог вчителя математики: БАТЬКАМ ...

ПОРАДИ БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКІВСТВА

Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.
Не принижуй дитину!
Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
Не погрожуй!
"Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.
Не вимагай обіцянок!
Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.
Уникай гіперопіки!
Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків недооцінюють можливостей дітей щонебудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
Не вимагай негайної покори!
Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.
Не потурай дитині!
Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині - означає, позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
Будь послідовним!
У суботу у мами гарний настрій і вона дозволяє синові порушувати всі правила (або якісь з них). У понеділок, коли він робить те ж саме, вона "навалюється на нього, як тонна цегли". Уявіть себе на місці своєї дитини. Як би ви навчилися водити машину, якби в понеділок вівторок і четвер червоне світло означало "стоп", а в середу і суботу - "можна продовжувати рух"? Дітям необхідна послідовність у вимогах. Вони повинні знати, чого від них чекають. Безладність у дозволах і заборонах цьому не сприяє.
Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!
Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
Не моралізуй і не говори дуже багато!
Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або - як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не зганяй на дитині свої образи; що посієш, те й зійде.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя - як вона може тебе віддячити? Вона дасть життя іншому: це незворотний закон подяки.

4. Не стався до її проблем звисока.

5. Не принижуй!

6. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.

7. Пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Умій любити чужу дитину. Не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

9. Люби свою дитину будь-якою: неталановитою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою.

ЕФЕКТИВНЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

ШКІЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ УЧНЯМИ

Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

• Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала втома.

• Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.

• Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

• Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

• Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

• Коли ваша дитина щось вивчає, налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

• Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.

• Не примушуйте дитину щось зазубрювати, краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ПРАГНУТЬ РОЗВИВАТИ ЗДІБНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ

1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

3. Непозбавляйте дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.

АГРЕСИВНІСТЬ ДІТЕЙ

Батькам слід пам’ятати:

1. Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.

2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.

3. Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.

4. Не можна використовувати фізичних покарань.

5. Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.

6. Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.

7. Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.

8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.

9. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.

10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.

11. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.

ТРИ ПОРАДИ БАТЬКАМ ШКОЛЯРА

Є відомий інтернет-жарт, який смішить усіх, окрім батьків та школярів:

Уроки зроблені, мати захрипла, донька стала глухою, сусіди вивчили все на пам’ять, собака переповіла.

Аби у вашій сім’ї так не було, пам’ятайте три важливі поради.

1. Школа це лише помічник. Не замінник Вас, а лише помічник, а звідси два підпункти:

Співпрацюйте. Ходіть до вчителів, розпитуйте, вимагайте аби вам підказали що робити, коли щось не так. Вони педагоги, фахівці. Якщо вони не хочуть цього, або не виконують своїх обов’язків, добивайтесь аби їх усунули. Ви не маєте права чекати, адже кожен день ці люди можуть допомогти, або нашкодити Вашій дитині. Зрештою, якщо вчитель хороший і заслуговує на подяку: робіть це. Кажіть йому про це, пишіть листи подяки. Знайдіть спосіб допомогти вчителю: відправити його на курси, в ресторан, подарувати книгу, чи просто премію до з/п. Хороших, треба просувати та заохочувати всіма можливими шляхами, а поганих – позбавлятись. Співпраця зі школою не має обмежуватись “благодійними внесками”, і це залежить від нас батьків.

Не перекладайте відповідальність. Батьки, ваші діти – це ВАШІ діти. І тільки Ви несете відповідальність за них перед суспільством, перед ними самими і перед Богом. Школа може Вам допомогти, але ніхто не має перекладати відповідальність на інших за своїх дітей.

Я розумію, що у вас робота, кар’єра, плани і намагання заробити копійку аби вистачало на хліб з маслом, але ніякі гроші не замінять батьків. Ніхто і ніколи не зможе компенсувати нестачу батьківського виховання. Як би не сварились і не скаржились ваші діти на нестачу нової іграшки чи крутого планшету, вони понад усе хочуть бачити маму і тата, а не їх гроші.

Виховуйте своїх школярів. Зрештою, чи може бути щось важливіше ніж передати ще маленькій, але вже повноцінній особистості Ваші сімейні цінності, любов до життя, батьківщини і так далі? Якщо ми, батьки, лишимо виховання своїх дітей, то рано чи пізно опинимось біля розбитого корита. Зрозумійте, шкільний вік, це стадія формування особистості, і дитина немов губка буде всмоктувати те, що її оточує, і тому вибір не великий: або виховують батьки або вулиця.

2. Цікавтесь тим, що відбувається у школяра не тільки в щоденнику, але й в класі.

У дітей свій власний світ, в якому вони живуть. Він маленький і, можливо, не такий цікавий як наш дорослий. Але це їх світ. Це їх реальність, і з нею треба рахуватись, перейматись їх проблемами і ставитись до них серйозно.

Придумайте собі ритуал, традицію, візьміть за правило: щодня цікавитись життям вашого школяра. Щиро цікавтесь його друзями, тим, що він думає і відчуває, що йому подобається, а що ні і чому. Запитуйте не лише про оцінки (про них в наступній пораді), а про шкільне життя вашої дитини. Станьте для своїх дітей другом, до якого вони звернуться, коли назріє проблема. Як стати другом? А подумайте, хто для вас є другом? Той хто вислухає, правда ж? І певно Вам не подобається той, хто постійно дає поради і каже: це дурниця, залиш мене, я втомився. Покажіть приклад своїм дітям і згодом вони обов’язково зрозуміють вас і скоріш за все відплатять тією ж монетою.

3. Оцінки.

Не переставайте хвалити та пишатись успіхами Ваших дітей у школі. Не переживайте про “перехвалити”, зазвичай, в нашому світі, це складно зробити і завжди на одного, що хвалить, знаходиться десять тих, хто “гнобить”.

Перед тим, як перейти до другої частини поради щодо успішності, запитаю Вас: як часто в дорослому житті у вас запитували про оцінку з математики, історії чи ще якогось предмету? Як часто Ваші оцінки стали в нагоді і допомогли Вам? Чи знаєте ви, що програми сьогоднішніх шкіл вкрай неадекватні, перевантажені, а часто – не відповідають реаліям сьогодення, чи тим вимогам, які висуває суспільство, бізнес, роботодавець?

То чому ви так трясетесь за оцінки і знущаєтесь над дітьми? Я звісно не є відомою особистістю, але можу точно сказати наступне: мною пишаються і вчителі (які ставили мені “2” і “3”) та батьки, хоча я завжди вчився по-середньо, і школа моя була не з найкращих. Я успішна та щаслива людина, і жодного разу мене не спитали які оцінки я отримував у школі чи ВНЗ.

Зрештою, запитайте у всезнаючого гугла скільки великих та відомих вчених були двієчниками і заспокойтесь. Ні, звісно я не раджу, і не бажаю Вам та Вашим дітям отримувати погані відмітки, я закликаю – перегляньте Ваше ставлення до оцінок і зрозумійте, що вони є поганими критеріями для успішності і щастя.

Зрозумійте, одна з проблем нашої освіти це те, що вона базується на двох інтелектах: математичний та гуманітарний, а такі вчені як Говард Гарднер пишуть про вісім інтелектів. Знайдіть та почитайте його праці і ви ще раз переконаєтесь, що купа дітей в наших школах не можуть мати хороших оцінок, але є і будуть хорошими фахівцями та прекрасними людьми у різних сферах. Допоможіть розвиватись своїй дитині в тій сфері де вона зможе стати щасливою.

Найголовніше, щоб ви підтримували та вірили у своїх дітей, а вони відчували цю підтримку та знали про Вашу в них віру. Хочете чуда у своїй сім’ї? Почніть вірити та підтримувати і чудо станеться.

ЩО ВАМ ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО МОЗОК СВОЄЇ ДИТИНИ І КОМП'ЮТЕРНІ ІГРИ

Як мережеві розваги, тривалий перегляд телевізора і комп`ютерні ігри впливають на мозок дитини. Тема дуже актуальна і складна

Відео ігри були вперше запропоновані ринку споживачів в 1972 році. На сьогоднішній день індустрія комп`ютерних та відеоігор тільки в США перевищує 19 мільярдів доларів на рік. Сучасна дитина до 21 років в середньому за своє життя накопичує 10,000 ігрових годин.Це приблизно стільки ж часу, скільки діти проводять у середній і старшій школі за умови ідеального відвідування. Це рівноцінно роботі на повну зайнятість більше 40 годин на тиждень.

Мозок формується під впливом будь-якого досвіду і часто повторюваних видів діяльності.

На думку Деніела Сігела, професора психіатрії медичної школи Univesity of California, всесвітньо відомого фахівця в галузі дитячої, підліткової та дорослої психоневрології, (автора бестселера «Виховання з розумом: 12 революційних стратегій розвитку мозку вашої дитини»), все, що відбувається з дитиною, впливає на те, як розвивається її мозок.

Існує велике поле наукових даних про те, що батьки можуть безпосередньо формувати мозок своєї дитини в процесі її росту і розвитку, пропонуючи відповідний досвід переживань.

Наприклад, час, проведений за екраном - комп`ютерними іграми, телевізором і в соціальних мережах - змусить мозок «монтуватися» певним чином.

Розвиваючі заняття, спорт і музика забезпечать іншу схему «монтування». Час, проведений у колі сім`ї, з друзями, у вивченні людських відносин у процесі особистого (а не віртуального) спілкування, також формуватиме мозок особливим чином.

Все, що відбувається з нами, впливає на наш мозок. Цей процес «монтажу та перемонтажу» і є суттю «гармонійного розвитку» дитини: необхідно забезпечити дітям той досвід переживань, який дозволить створити зв`язки між різними відділами мозку.

Коли ці відділи працюють злагоджено, вони створюють і зміцнюють сполучне волокно, що зв`язує різні відділи мозку. В результаті між ними виникають більш міцні зв`язки, і вони можуть ще більш гармонійно працювати разом.

Суть «виховання з розумом» полягає в тому, щоб допомогти мозку дитини гармонійно розвиватися відповідно з її віковими потребами і стати більш інтегрованим, щоб діти могли використовувати свої розумові та психологічні ресурси на повну потужність.

Пропоную подивитися на вплив відеоігор крізь призму нейропластичностІ, тобто тих навичок, умінь і якостей, які ми можемо розвинути в дитині за допомогою технологій.

Існує 7 типів комп`ютерних ігор:

1) Ігри-стрілялки. Мета гри - вбити або покалічити якомога більше живих істот. Тренується швидкість реакції, але на смисловому рівні нівелюється цінність життя. Приклади впливу такого роду ігор на психіку дитини - масове вбивство в школі "Колумбайн" в Колорадо в 1999 році.

2) Ігри-стратегії. З позитивних ефектів - такі ігри впливають на зони мозку, пов`язані з логічним мисленням і плануванням подій. З негативних - часто побудовані на принципах війни, захоплення і рабства.

3) Спортивні ігри, гонки. В принципі марні, оскільки навички, які розвиваються у процесі цих ігор ніяк не застосовуються в реальності. Може здаватися, що ці відеоігри можуть покращувати навик швидкої переробки інформації, що надходить з навколишнього середовища. Якщо говорити про координацію і моторні навички, які важливі для льотчиків і професійних гонщиків, то важливо пам`ятати, що тільки високоякісні симулятори можуть забезпечити придбання хороших моторних навичок. Звичайні спортивні комп`ютерні ігри в поєднанні монітор - мишка, можуть лише навчити дитину швидко натискати на кнопки і познайомити з загальними правилами гри.

4) Ігри-розважалки. Це, наприклад, всім відомий кіт, який копіює голос, або Angry Birds. Прості вбивачі часу, не розвиваючі рівним рахунком ніяких навичок, але формують залежність дитини від гаджета за допомогою регулярного «вкидання» в мозок нейромедіатора дофаміну. Докладніше про це нижe.

5) Ігри-бродилки. Це віртуальна реальність, яка веде дитину далеко від його власного життя і розвитку. Дитина витратить величезну кількість часу, щоб пройти гру і отримає сумнівні навички і пізнання. Ці ігри займають мозок дитини і не приносять ніякого корисного досвіду для реального життя дитини. Батькам важливо знати, що в ранньому дитинстві мозок розвивається через координацію рухів тіла. За законами нейропсихології, занадто раннє оволодіння навичками більш високого порядку, такими як читання, письмо і рахунок, може гальмувати розвиток мислення та емоційно-вольової регуляції, внаслідок нівелюючи сумнівні плоди «раннього розвитку». У кожного віку і стадії розвитку свої біологічні та психологічні потреби, всьому свій час!

6) Навчальні ігри. Одним з останніх трендів, пов`язаних з іграми, є гейміфікація освіти та створення освітніх ігор. Існує велике різноманіття навчальних комп`ютерних ігор для різного віку. Є дійсно цікаві та корисні ігри, з допомогою яких можна навчити дітей багатьом корисним навичкам, включаючи читання, письмо, логіку, ази іноземної мови. Але реальна користь від таких ігор можлива тільки у разі системного, методологічно правильного підходу. Тобто при регулярному тренуванні протягом певної кількості часу з урахуванням постановки цілей і контролем за їх досягненням з боку підготовленого дорослого. Інакше під виглядом розвиваючих ігор можна зустріти і звичайних вбивць вільного часу, які тільки витрачають цінні ресурси часу і не приносять дитині зовсім ніякої користі.

7) Розвиваючі ігри, засновані на принципі біологічного зворотного зв`язку. Це справжня новація в світі медицини та освіти. Через використання технології біологічного зворотного зв`язку людина може значно розвинути свій потенціал. Принцип роботи цієї технології те саме що «фізіологічного дзеркала». Спочатку визначається проблема або навик, який необхідно натренувати. Наприклад, розвинути навички діафрагмального дихання (корисно для дітей з різними порушеннями дихальної системи, частими ГРВІ), здатність до кращої концентрації уваги (корисно для діток із синдромом дефіциту уваги і гіперактивності) або швидкому розслабленню (корисно для швидко стомлює і тривожних дітей). За допомогою датчиків вимірювання різних фізіологічних параметрів (електрична активність мозку (ЕЕГ), рекурсія дихання, шкірний провідність, частота серцевих скорочень, температура і т. д, дорослий чи дитина підключається до невеликого блоку, з`єднаному з комп`ютером, на який встановлено спеціальне програмне забезпечення. Програма діагностує поточний статус навику і автоматично задається мета трохи поліпшити його протягом 20-30 хвилинного тренінгу. У процесі тренінгу дитина отримує інструкцію і бачить гру або мультфільм, яким може керувати за допомогою «правильного» дихання, хорошої концентрації або глибокого розслаблення.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ЗАПОБІГТИ ОБМАНУ???

1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.

2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.

4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.

5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.

6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.

7. Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.

8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос – позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.

10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні – один крок.

11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.

12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.

13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина – це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що мами вдома немає», - кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.

14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину – не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

Блог вчителя математики

Архів блогу

БАТЬКАМ ...